Біохімія за Шюсслеру - методи діагностики та лікування, засновані на натуральних методів лікування, спостереженнях, досвіді та знаннях. При застосуванні біохімічного методу лікування сіллю за Шюсслеру основна роль належить активізації стимулюючих одужання сил організму і стимулювання клітинної активності. Ця терапія заснована на положенні, що хвороба викликана зменшенням вмісту солей в клітках організму людини. В кінці 19-го століття німецький лікар Вільгельм Хайнріх Шюсслер(W. H. Schüßler: 1821-1898 рр) виявив у ході багатьох досліджень 12 найважливіших мінеральних солей для лікування різних хвороб. Оскільки доктор Шюсслер був гомеопатом, то він постулював, що солі повинні бути в гомеопатичних розведеннях (Д6-Д12), для того, щоб безпосередньо проникати всередину клітин.
Доктор Шюсслер у своїх численних працях довів, що мікроелементи відіграють важливу роль у життєдіяльності клітин, не меншу, ніж кисень. Більш того, він вказував, що дуже часто з-за дефіциту тих чи інших солей відбувається порушення засвоєння клітинами саме кисню, тобто хронічна гіпоксія. Шюсслер повністю відкрив і описав роль основних 12-ти солей для організму, і для лікування різної патології. В подальшому, послідовники та учні Шюсслера описали і впровадили в практику ще 12 допоміжних мінеральних сполук, які сьогодні також використовуються в терапії.
На сьогоднішній день науково доведена ефективність усіх 24 мінеральних солей, і всі вони називаються «Солі Шюсслера». Виробники даних препаратів позначають ці солі номерами від 1 до 24. А також розроблені і впроваджені в практику різні лікарські форми «солей Шюсслера». Це і всім відомі гомеопатичні гранули, таблетки для розсмоктування, пакетики-саше, мазі і лосьйони. Це дозволяє збільшувати біодоступність препаратів і підвищує їх ефективність при комплексному застосуванні солей як всередину, так і зовнішньо.
Крім солей в препаратах, встановлені продукти харчування – природні джерела даних солей. Шюсслер рекомендував приймати пацієнтам підібраний і приготований гомеопатично препарат солі з дієтою, насиченою продуктами, що містять дану сіль або мінерал. Це значно збільшувало швидкість настання ефекту від терапії. Вся справа в тому, що більшість солей Шюсслера» не відразу дають максимальний ефект. Існує так званий «ефект заощадження». Тому багато препарати доводиться застосовувати по кілька місяців, для настання стійкого лікувального ефекту. А в поєднанні з відповідною дієтою ці терміни значно скорочуються.
В останні роки багато дослідників відзначають збільшення ефективності «солей Шюсслера» у поєднанні з терапією кишечника. Було встановлено, що частою причиною дефіциту солей є дисбактеріоз кишечника, при якому всмоктуваність мінеральних речовин порушується або припиняється зовсім. У своїй практиці я часто бачу підтвердження даної інформації. Тому, найбільш ефективна терапія «солями Шюсслера» після попередньої терапії дисбактеріозу. При цьому, часто буває латентний дисбактеріоз, який не виявляє себе вираженими симптомами порушення стільця, диспепсії, метеоризмом і пр. Але, саме тому, латентний дисбактеріоз найбільш небезпечний, так як протікає тривало і без уваги самого пацієнта. Або, бувають симптоми, які часто не асоціюються пацієнтом або лікарем з дисбактеріозом. Найбільш частим таким симптомом буває хронічний головний біль. Безліч прикладів у практиці, коли після адекватного лікування дисбактеріозу дані головні болі зникали начебто «самі собою». Отже, я наводжу повний список всіх «солей Шюсслера» з основними показаннями до застосування. На жаль, в російськомовній літературі дуже мало гідної інформації з даного розділу гомеопатичної і натуропатичної терапії. Саме цей факт і послужив приводом до написання цієї статті.